Аби ви даремно не витрачали час, відразу повідомлю тему мого допису. Шах українській культурі – це зачистка шкільної програми від творів, які можуть пробудити в дитини співчуття, шляхетні почуття чи патріотизм. Мат – вишенька на торті, новопризначений Шевченківський комітет. Хочете читайте,хочете ні, але це стосується тих, що збираються залишатися українцями,захопившись ультранаціоналістичними поглядами,як би це було невигідно. Ці дві підтеми тісно пов’язані між собою, просто трохи розділені в часі дві знакові події. А точніше – дві чорні мітки. Змити їх доведеться рано чи пізно, це вже не вперше. Я розумію,що це все почалось давно як спецоперація КГБ, а тепер триває як спецоперація ФСБ.
У часи моєї студентської юності в Києві, по кімнатах гуртожитку швендяв такий собі бридкий, брудний, п’яний і явно з психічними відхиленнями тип, який тролив дівчат тим, що казав,що зі стриженими і в штанах не одружиться,і що ми всі порчені, а він знайде собі дівчину з косою до пояса і чорними бровами. Він намагався викликати у нас почуття неповноцінності, і залякував. Вигнати ми його не могли, послати матом теж, бо не те виховання, і оте огрядне смердюче чудовисько могло врешті просто побити. Ми для нього не були жінками, чиїмись доньками чи сестрами, а ледь не повіями. Згодом більшість із нас почала викладати українську мову та літературу в школах по всій Україні. І ось таке вульгарне, зате пристойно одягнене, сидить тепер у владних і міністерських кріслах,не вилазить із телевізора, і доводить нам, що наша українська література не така як інші, не конкурентна, не толерантна , травматична, і найгірша в світі. Часом воно ще й письменник,звізда шоу-бізу, обслуга сучукрліту. Об’єднує їх усіх чорне невігластво не лише у сфері української культури,а й світової, яка в минулому була не менш нетолерантна і травматична. Згадаймо хоча б «Олівера Твіста» з його моторошними сценами насильства. «Жізнь –єсть боль». Тоді в Англії вішали дітей за крадіжку булочки, а дівчатка йшли на панель у 10 років. Література того часу чесно застерігала дітей від того, що на них чекатиме в майбутньому дорослому житті, кого і як треба уникати, і головне – як зберегти в собі людські чесноти. Але зараз в епоху споживацтва і цинізму класика заважає впроваджувати ліберальні цінності, і її намагаються вилучити принаймні з підручників. То повсюдне явище.